Опис педагогічного досвіду

Опис досвіду роботи з проблеми

«Формування соціально активної особистості

на уроках української мови та літератури

 шляхом впровадження  технології зустрічних зусиль»

         Відповідно до Державних стандартів чинних програм з української мови та літератури з-поміж головних завдань  учитель повинен забезпечити виховання активного учасника  суспільного життя, здатного знайти, зберегти й розвинути себе як особистість. Колишній підхід в освіті, коли «вчитель говорить – пояснює, а учень уважно слухає – сприймає  - відтворює», поступово і без вагань замінюється на «учень сам вивчає – виявляє – пізнає – розуміє – осмислює – застосовує». Тому темою мого досвіду є «Формування соціально активної особистості на уроках української мови та літератури шляхом впровадження технології зустрічних зусиль».

Актуальність досвіду полягає в тому, що здійснюється реалізація інноваційних підходів навчання в системі освіти в України на уроках української мови та літератури, через творчо-пошуковий процес, під час якого вчитель керується гаслом: «Не можна підносити знання готовими, треба кожне нове відкриття робити разом з дітьми».

         Педагогічна ідея досвіду полягає у визнанні шляхів підвищення ефективності процесу викладання української мови та літератури на основі широкого впровадження в навчальний процес прийомів технології зустрічних зусиль, що сприяють переходу суб’єктів навчання з інертного на більш високий – ситуаційний, системний, інтегрований рівень у спільній діяльності.

         Новизна цієї ідеї – в адаптації технології зустрічних зусиль на уроках української мови та літератури полягає, перш за все, в апробації розроблених авторами технології методичних прийомів, які сприяють розкриттю вищого потенціалу й самореалізації особистості.

         Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на необхідності гуманізації освітнього процесу, висвітлені в працях Ш. О. Амонашвілі, С. І. Гессена, Л. О. Бєляєва, В. І. Загвязинського, В. О. Сухомлинського; дослідження освітнього процесу в контексті діяльнісного підходу  в роботах Л. С. Виготського, В. В. Давидова,                 О. М. Леонтьєва, А. В. Петровського; цілісності в сприйнятті соціальних і педагогічних процесів, що відбуваються в соціокультурному просторі, що знайшло відображення в працях В. С. Безрукова, А. В. Мудрик, Л. Я. Рубіна,, В. Д. Семенова; зміни характеру взаємин і взаємодії учасників освітнього процесу в працях Л. І, Божович, О. С. Бєлкіна, Є.М. Ільїна, О. В. Коротаєва,   О. Б. Орлова, Г. А. Цукерман, М.П.  Щетиніна.
         Автором технології зустрічних зусиль є доктор педагогічних наук        Є. В. Коротаєва. 

Під технологією зустрічних зусиль розуміють сукупність якостей і умінь, що обумовлюють формування активної особистості, яка стає не об’єктом, а суб’єктом навчання. Технологія зустрічних зусиль – це активізація спрямованих емоційних, інтелектуальних, вольових зусиль учасників навчання, що передбачає оптимальну відповідальність за організацію процесу та у підсумку – результативність навчальної діяльності. Технологія зустрічних зусиль – атмосфера співробітництва та співтворчості, що дає вихід творчій енергії його учасників.

         Сама технологія передбачає логічну побудову уроку з п’яти основних етапів: «розминки», контрольно-підготовчого етапу, «виклику», «співтворчості», рефлексії. На кожному етапі реалізується мозаїка педагогічних прийомів, що дозволяють активізувати й об’єднати зусилля суб’єктів навчальної діяльності в процесі пізнання. Термін «мозаїка» говорить про варіативність використання наведених прийомів: вони можуть «працювати» разом, що підвищує їх ефективність, але ці прийоми можна застосовувати й автономно на традиційних уроках. Увесь урок (або більша його частина) проходить на емоційному та інтелектуальному піднесенні.

         Перший етап, «розминка», передбачає своєрідний «розігрів» учнів, налаштування на спільну навчальну діяльність. Щоб зробити аудиторію «співучасницею» наукового пошуку, використовуються прийоми й засоби для забезпечення контакту: звертання, психологічні паузи, спонукальні та окличні конструкції. Ефективним вважаю прийом «Занурення», який проводиться по «навчальному ланцюжку», при цьому можливі такі варіанти:

1.     Учні один за одним складають характеристику якогось мовного або літературного явища (персонажа). Учитель повинен бути готовий до того, що учні можуть не відразу згадати всі характеристики, але в ході уточнень спливають важливі деталі, які в підсумку повинен узагальнити вчитель.

2.     Ланцюжок починає вчитель, ставлячи питання   з певної теми; учень, відповівши, сам ставить запитання наступному учневі і т. д. Прагнучи зробити підсумки занурення значущими для учнів, варто оцінювати не лише кількість питань і відповідей, але і їх якість.

        Прийом «Відстрочена відгадка» спонукає учнів задуматися над поставленою на початку уроку загадкою, яка буде вирішена в процесі роботи над новою темою.

         У практиці навчання мови та літератури в 5 – 9 класах  на даному етапі уроку ефективним вважаю прийом «Так - Ні». Учитель загадує щось (літературний герой, письменник, літературне поняття, мовне явище та ін.). Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання, на які вчитель відповідає тільки словами «так» або «ні».   

         Прийом «Дивувати» допомагає знайти такий кут зору, при якому навіть буденне стає дивовижним.

         На цій фазі уроку учитель, застосовуючи прийом «Епіграф»,  пропонує осмислити текст, записаний на дошці, і подумати, як він може бути пов’язаний з новою, поки що невідомою темою. Головне - не боятися помилок, вислухати всі версії, а в кінці уроку повернутися до пропозицій учнів і дати їм оцінку.

         Етап «Розминка» створює необхідний емоційний та інтелектуальний настрій учителя й учнів.

         Контрольно – підготовчий етап передбачає опитування за попередніми темами. На ньому відбувається «ущільнення» наявних знань, створюється основа для подальшого продуктивного засвоєння навчального матеріалу. Такий підхід вимагає не тільки емоційної, але й інтелектуальної віддачі. Прийом «Лови помилку» доречно використовувати на повторювально-узагальнюючих уроках або уроках підготовки до контрольних робіт. Учитель неодмінно припускається помилок. А для цього, щоб учні пам’ятали, що це гра, пропоную супроводжувати такі помилки деякими умовними знаками.

Стратегія «Повтор з розширенням» змушує учнів готувати й ставити питання, що розширюють і доповнюють досліджуваний матеріал. При цьому вчителеві необов’язково відповідати на всі питання – це формує в учнів поняття «відкритого знання» і стимулює сильних учнів на самостійний пошук. Прийом «Опитування - кросворд» передбачає заповнення заздалегідь підготовлений учителем або підготовленими учнями кросворда за темою, що вивчається. «Вищим пілотажем» можна назвати таку ситуацію, коли частина понять кросворда стосується нової теми. Можливі різноманітні варіанти письмових опитувань (тестування), бліц-опитування (проводиться в швидкому темпі, для виявлення рівня засвоєння навчальних навичок) тощо.

Третій етап, «виклик», забезпечує інтерес до поставленої мети, мобілізацію знань. Мета «виклику» полягає у створенні ситуації подолання: учитель (учень) свідомо ставить собі або партнерові завдання, вирішення якого потребуватиме певних зусиль.

Прийоми, що використовуються на даному етапі: «Питання до тексту», «Знаю – Не знаю», «Мета й цілі» та ін. Прийом «Питання до тексту» більш доречний при вивченні загальних і вступних тем. Кожному учневі пропонується короткий конспект по темі, що  вивчається; учень, опрацьовуючи поданий текст, повинен на полях поставити відмітки про ступінь засвоєння теми: «V» - відомі факти; «+» - хотілося б дізнатися більше; «?» - потребує додаткових роз’яснень. Прийом «Знаю – Не знаю» дозволяю після знайомства з темою та складанні загального плану роботи кожен учень визначає, що він уже знає з теми, чого не знає, що хоче дізнатися. Така інформація дає вчителю уявлення про рівень знань та інтересів школярів у даній сфері. Цей вид роботи вчить учнів  не боятися незнання, дає можливість зрозуміти, що незнання можна подолати, і найбільш ефективний спосіб – поєднання зусиль усіх його учасників.

Третій етап уроку дає розуміння того, що знання може бути здобуто саме спільними зусиллями, а це готує до наступної фази уроку.

«Співтворчість»  - це найважливіший (четвертий) етап уроку,  на якому необхідно підтримувати активність, інтерес учнів, спільно вирішувати поставлені завдання заняття, щоб потім усю інформацію з проблеми зібрати в єдине ціле. Вважаю ефективними деякі прийоми даного етапу.

Прийом «Кластер»   активно використовує можливість відеоряду: ідеї групуються в певні блоки й розташовуються навколо ключового слова. «Кластер» може мати різну кількість блоків, у ньому можуть бути відображені навіть перетини протилежних точок зору; заохочується збагачення тематичного кластера відомостями з інших навчальних дисциплін. Іншими словами, створюється колективний опорний сигнал на тему. Кластер може складатися на матеріалі з підручника, різноманітних брошур з таблицями і схемами.

Застосовуючи прийом «Фантастична добавка», учитель доповнює реальну ситуацію фантастикою.  

Так «Ділові ігри» втілюються в найнесподіваніших варіантах:

1.     «Машина часу»: події оцінюються із двох позицій: сучасної й відповідної історичної епохи.

2.     Прийом «Колонка редактора» передбачає, що по ходу читання тексту учні записують коментарі, уточнення; команда експертів оцінює зауваження та вибирає вдалий варіант.

Прийом «Театралізація» - дещо забутий у шкільній практиці метод. Це розігрування сценки за навчальною темою (байки, драматичні твори, інтерв’ю з письменником). Досить цікавим є «суд» над Чіпкою за твором Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», над комою (згадайте «Стратити – не можна – помилувати») тощо. Сьогодні звернення до театралізації на уроках української мови та літератури має нову задачу – мовлення й культура спілкування. Будь-який розіграний учнями міні-діалог може стати предметом серйозного аналізу з точки зору культури мовлення й комунікації.  

На цьому етапі уроку спрацьовує принцип, який Г. А Цукерман визначила як «відношення «частина - ціле», де ціле – це системні знання, які повинні бути засвоєні дитиною під час роботи, а частина – ті часткові, неточні, неповні бачення,  знання й засоби дій, з якими дитина вступає у взаємодію».

Головний зміст рефлексивного етапу уроку – осмислення результатів роботи, їх загальна та індивідуальна оцінка, співучасть учнів у визначенні домашнього завдання.

Одним із прийомів є «Повернення до епіграфа», під час роботи над яким учні розмірковують, як відображає епіграф уроку його основну ідею.

 «П'ятихвилинне есе» дає можливість учневі за даний час висловити свої враження щодо теми уроку, навчитися коротко висловлювати думки, визначити питання, які залишилися без уваги. Метою написання «десятихвилинного есе» є вільний виклад школярами думок щодо запропонованої проблеми. Її для даного есе визначає сам учитель, виходячи з теми уроку. «Міні-есе» моделює швидке та ефективне написання твору на певну тему протягом п'яти - десяти хвилин. Вона формулюється як відкрите питання: «Чи сподобалася вам тема уроку? Чи правий автор, коли стверджує, що ...? Чи повинен був герой ...? Як ви вважаєте ...? ».

          Під час оцінювання есе звертається увага лише на те, наскільки учнями був витриманий алгоритм написання: чітко сформульовано вступ, наведені відповідні логічні докази, зроблені висновки.

Надзвичайно результативною формою рефлексії є синквейн - п'ятивірш, що за змістом відповідає досліджуваній проблемі. Цей метод -  можливість резюмувати інформацію. У лаконічній формі, вибравши точні слова, діти навчаються описувати суть поняття, або, по-іншому, здійснюють рефлексію на основі отриманих знань. І якщо спочатку в школярів синквейни викликають труднощі у створенні, то згодом до цього виду роботи з’являється величезний інтерес. Перші спроби, як правило, бувають штучні й схематичні, але  потім, із досвідом, стають художніми.

Наведу приклад учнівської роботи:

 Добро

Чисте, безкорисне

Співчуває, підтримує, перемагає

Найвищий вияв людської гідності.

Світло

        Використання різних видів художньої поезії на стадії рефлексії (синквейн, діаманта, вірш-малюнок) досить дієві для розвитку мислення й мовлення. Поезія формує навички передачі почуттів через письмо.

      Досвід роботи показав, що використання на уроках української мови технології зустрічних зусиль дозволяє результативно вплинути  на мовленнєву діяльность учнів через розвиток  мислення.

Робота по технології зустрічних зусиль  дозволяє виявляти, розвивати обдарованих, талановитих дітей. Мої вихованці стабільно й результативно виступають на районних й обласних етапах предметної олімпіади з української мови та літератури, різних конкурсах.

Коефіцієнт успішності учнів за методикою В. П. Симонова в порівнянні з попереднім навчальним роком з української мови зріс в середньому із 68%  до 77%, а з літератури відповідно з 68% до 82%.

 З метою активізації мовленнєвої діяльності учнів у позакласній роботі з української  мови технологія зустрічних зусиль знайшла своє відображення в педагогічній майстерні творчого письма, яка передбачає засвоєння не тільки орфографічних і пунктуаційних норм, але й розвиток емоцій, комунікативних навичок, творчих здібностей дитини, що веде до самореалізації особистості. Підсумком «Майстерні творчого письма» є творчий продукт дітей. Результати досягаються завдяки суворому дотриманню  принципів і правил ведення майстерні.

Таким чином, використання даної технології на уроках української  мови та літератури й в позакласній роботі реалізує цілі й завдання чинної програми, розвиває комунікативні компетентності, мовленнєву діяльність учнів, надає заняттю сучасний характер, оскільки сприяє переходу учасників діяльності з інертного до інтегрованого рівня й формує позитивну мотивацію до процесу навчання, підвищує культуру розумової праці , виробляє навички спільних дій, створює сприятливу атмосферу співтворчості.